Ще 100 років тому, досліджуючи вишивку, В. Стасов зазначав: «У народів давнього світу орнамент ніколи не містив у собі жодної зайвої лінії, кожна рисочка мала тут своє певне значення... Це — складна мова, послідовна мелодія, що має свою основну причину і призначена не лише для очей, а й для розуму й почуттів».
Вишивка як вид мистецтва, безперечно, була відома в дохристиянський період. Саме тоді формувалися художньо-стилістичні способи шиття, народжувалися знаки, що символізували сили природи, космогонічні уявлення про будову Всесвіту, створювались образи, які потім довго жили у вишивці та в інших видах мистецтва, нагадуючи про язичницькі вірування наших давніх предків. У глибоку давнину основні орнаментальні мотиви зображали елементи символіки разноманітних культів; у архаїчних вишивках відображались вірування стародавніх слов’ян, поклоніння Божествам, прохання щастя, добра, достатку, врожаю, допомоги у складному житті.
Осмислюючи Всесвіт, людина намагалася захистити себе від ворожого впливу непізнаних сил. Для цього вона вдавалася до орнаментів як своєрідних замовлянь. Захисні функції виконували різьблені й мальовані мотиви на фасадах і в інтер'єрах житла, декоративні тка¬нини, дрібна пластика, писанки тощо. Вишивка також була своєрідним оберегом від злих сил.
В українських вишивках збереглася значна кількість геометричних орнаментальних мотивів, які мали в давни¬ну магічний зміст. Протягом багатолітньої історії мистецтва вишивання безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, втратилось первісне значення вишивки. На перше місце вийшла її декоративна функція.
Наприкінці XIX — на початку XX століття в орнаментації рушників давні образні структури зникають, поступаючись місцем більш зрозумілим. Однак традиції використання давньої символіки у вишивці не зникли. Незважаючи на те, що орнаментальні форми діїшли до нас дещо трансформованими, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції. Берегиня
Берегиня – це важливий символ, що зустрічається в багатьох орнаментах вишивки. Її створив народ загадковою, багатоликою та могутньою квіткою, що символізує материнську силу жінки.
Виноград
У народній культурі винограду притаманні ознаки святості: сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка повинна ростити і плекати дерево їхнього роду.
Голуб
У народній уяві голуб – свята, жертвенна, «божа пташка» (як ластівка, жайворонок, соловей), символ чистоти, очищення та весільно-ритуальних обрядів.
Дуб
Дуб - це священне дерево, втілення Світового дерева-прадуба, що росте в раю чи поєднує світи.
Зозуля
Зозуля – одна з «найміфічніших» птахів. Зозуля-ворожка сповіщає про весну і пророкує людині, як довго вона буде жити.
Калина
Калина, як і дуб, є втіленням сили і краси, але сили незвичайної, а краси безсмертної.
Ластівка
Ластівка – «чиста пташка», якій притаманна жіноча символіка. Вона несе на своїх крилах радість-весну.
Лілія
Таємницю життя приховує в собі квітка лілії. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок складають нерозривну триєдину композицію.
Мак
З давніх-давен мак святили і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
Пава
Пава за красу свого пір’я є символом розквіту, молодості. Про струнку, гарно одягнену дівчину кажуть: «Пливе, наче пава». Пір’ям пави прикрашали головні убори.
Троянда
Троянда – улюблена квітка українців, її дбайливо вирощували під вікнами домівок і вишивали на сорочках та рушниках, адже ця квітка нагадує Сонце.
Хміль
Візерунки, які нагадують листя хмелю, відносяться до молодіжної символіки. «Хміль» дуже близький до символіки води та винограду, бо несе у собі знак розвитку, молодого буяння, родючості та любові.
Джерело : Новий акрополь
|
